Історія села Повча

Перша письмова згадка про село Пелча Дубенського повіту належить до 1583 року після третьої адміністративної реформи Волинського воєводства Речі Посполитої.

Щодо назви населеного пункту немає єдиної думки. Її виводять то від основи Повк  (Полк- Пелк- Пелчь- Повч- Повча)  «войовничий, сильний, поборюючий»; то від староруського полкъ (пълкъ) «войско», «отряд, подразделение войска», «воинство», «силы, «битва», «сражение», «война, поход», «народ», «собрание»; то від рос. полкать «шататься, склоняться, таскаться, рыскать туда и сюда, бездельничая» (начально «бродячая топа, ватага») то, за легендою, від словосполучення пой волков, оскільки в давнину місцевість була  покрита лісами, водилося багато звірини, яка приходила на водопій до річки.

Значними добром тут володіли українські магнатські роди Сангушків та Борятинських.

Її зустрічаємо в актах перепису маєтків князів Острозьких. В описі актової книги Київського центрального архіву за 1590 рік значиться «с. Пелчо», а на військово-топографічній карті Волинської губернії за 1855 рік знаходимо назву «Пелча».

Село Пелча входило до Козинської волості, яка була адміністративно-територіальною одиницею Дубенського повіту Волинської губернії з центром в містечку Козин. Наприкінці ХІХ ст. волость було ліквідовано, більшість поселень, в т.ч. і містечко Козин відійшли до складу Крупецької волості, села Великі та Малі Жабокричі – до Теслугівської, а село Пелча – до Вербської волостей.

В історико-статистичному описі церков і приходів Волинської єпархії за 1890 рік знову читаємо: «с. Пелча» .

Пелча – колишнє власницьке село, 600 осіб, 80 дворів, православна церква, постоялий будинок.

Назва Pelcza значиться і на Бродівській мапі за 1915 рік.

З 1917 село перебувало у складі УНР. А з 1919 – під окупацією Польщі його було включено до Вербської ґміни.

Після Московського пакту Молотова-Ріббентропа 1939 село захопили сталінські війська. Воно включено до адміністративних структур Української РСР. В ті часи місцеві поляки зазнали масових та систематичних репресій з боку СРСР.

З 1941 село знаходилося у складі провінції Wolhynien-Podolien Рейхскомісаріату Україна (Reichskommissariat Ukraina), Німеччина.

Проте вже з 1942 німецька влада у селі була номінальною. Тут почали діяти загони УПА, які встановлювали революційну місцеву адміністрацію. Цьому чинили опір етнічні поляки та терористичні групи Армії Крайової, різноманітні банди.

Під час українсько-польської війни, яка спалахнула в 1943 році в умовах німецької окупації, у селі загинув православний священик, настоятель Свято-Троїцького храму УАПЦ.

Після Другої світової війни село перебувало на території театру воєнних дій УПА.

Офіційна назва села «Повча» існує з 1947 року.

Довідник 1947 року відносить до Повчі хутори Березина, Касень, Лісок, Миколаївка, Осталець.

З 1950-тих тут почали діяти комуністичні господарства з примусовим типом роботи (колгоспи).

Село розташоване біля Повчанського плато висотою 354 метри на Волинській височині.

В Повчі виявлено майстерню крем’яних і кам’яних знарядь мідної доби (часів неоліту), а на межі сіл Повча і Будераж – давньоруське городище; неподалік від села в лісі віднайдено древній курган. З одного боку височить гора Капітанка, а з іншого – долиною по березі річки Адністратки та на пагорбах розкинулись села.

З 1991 село знаходиться у складі самостійної України та відноситься до Дубенського району Рівненської області.